За кого подають записки
У церковній записці подають імена православних християн — тих, хто прийняв
Хрещення у Православній Церкві. Церква молиться за своїх членів як за живих,
так і за померлих.
За канонічною традицією в храмі не поминають нехрещених, представників інших
віросповідань, а також тих, хто свідомо позбавив себе життя. Це не осуд людини —
суд належить лише Богові. Це устав Церкви, який виражає внутрішній звʼязок
поминання з участю людини в церковному житті.
За таких близьких можна й треба молитися вдома, келійно, творити милостиню,
подавати на добрі справи. Якщо ситуація непроста — не соромтеся підійти до священника
обителі: у Церкві є пастирська розсудливість, і кожен випадок розглядається з любовʼю.
Поминання і належність до Церкви
Поминання в храмі — це не просто прочитання імен, а вираження єдності в Христі.
Церква молиться за тих, хто належить до неї, — за православних християн,
які перебувають з нею в євхаристійному спілкуванні.
Найважливіше. Наша обитель належить до Української Православної Церкви.
Богослужбове поминання звершується за православних християн, які перебувають
у євхаристійному спілкуванні з нашою Церквою. Якщо ви або той, за кого ви подаєте
записку, належите до церковної спільноти, яка не перебуває у спілкуванні з УПЦ, —
записку на богослужбове поминання прийняти не можна.
Просимо поставитися до цього з розумінням. Це не осуд і не применшення нічиєї віри:
поминання за Літургією виражає єдність у Чаші, і Церква не може засвідчити те єднання,
якого насправді немає.
Проскомідія та сорокоуст
Особливо це стосується проскомідії та сорокоуста. Часточка, вийнята
за людину з просфори, наприкінці Літургії погружається в Чашу з Кровʼю Христовою —
це найтісніше поєднання з Тілом Церкви. Тому на проскомідію та сорокоуст
подають імена православних християн, які сповідаються і причащаються
в канонічній Церкві.
Якщо ви не певні, чи можна подати за когось із рідних, — не соромтеся запитати.
Це не привід для осуду й не докір: сестри або священник обителі спокійно пояснять
і порадять, як бути саме у вашому випадку. За тих, кого не поминають у храмі,
можна і треба молитися вдома, келійно, творити милостиню — така молитва
теж чується Богом.
Поминання воїнів — безкоштовно
Обитель приймає записки за воїнів без пожертви. Молитва за тих, хто боронить
Україну, за полонених і зниклих безвісти звершується як послух сестер.
Щоб система впізнала воїна, додайте до імені будь-який звичний припис:
воїн, в., полоненого, безвісти зниклого.
Такі імена підкреслюються, позначаються словом «безкоштовно» й не входять у суму.
Воїнів можна вписувати разом з іншими іменами — окрему записку створювати не потрібно.
Наприклад: «воїна Андрія», «в. Миколая», «полоненого Петра».
За воїнів, які боронять Україну, за полонених і зниклих безвісти
обитель приймає поминальні записки без пожертви.
Види поминання
Проскомідія
Найважливіше поминання. Під час підготовчої частини Літургії священник виймає
з просфори часточку за кожне ім’я, і наприкінці ці часточки погружаються
в Чашу з Кров’ю Христовою. За традицією на проскомідію подають імена тих,
хто веде церковне життя — сповідається і приступає до Святого Причастя.
Просте поминання (за Літургією)
Імена читаються під час богослужіння; часточки не виймаються. Подається
на різні терміни — від одного місяця до кількох років.
Неусипна Псалтир
Безперервне читання Псалтиря сестрами обителі з поминанням поданих імен.
Давня монастирська традиція молитви вдень і вночі.
Молебень і панахида
Молебень — молитва про живих (про здоровʼя, у скруті, з подякою).
Панахида — заупокійне богослужіння за померлих.
Сорокоуст — поминання протягом сорока Літургій поспіль.
Як писати імена
- Пишіть у родовому відмінку: «Іоанна», «Марії», «Миколая».
- Вживайте повне церковне ім’я, дане у Хрещенні (не «Ваня», а «Іоанна»; не «Катя», а «Катерини»).
- Дітей до 7 років позначайте як «немовляти», від 7 до 14 — «отрока» / «отроковиці».
- Священнослужителів вписують першими, із зазначенням сану (напр. «протоієрея Іоанна»).
- Не вказують прізвищ, звань, ступенів спорідненості («мами», «чоловіка») — Церква молиться про особу перед Богом.
Примітки за потреби: для живих — болящого, воїна, подорожуючого, ув’язненого;
для померлих — новопреставленого (до 40 днів), приснопам’ятного (у роковини), воїна.
Про пожертву
Церковні треби не продаються — молитва не має ціни. Сума, яку вказано біля
кожного виду поминання, є орієнтиром добровільної пожертви на потреби обителі:
свічі, просфори, утримання храмів, допомогу нужденним.
Якщо можливості внести пожертву зараз немає — записку все одно буде прийнято
до молитви. Достатньо просто написати про це обителі.
Матеріал підготовлено обителлю на основі загальноприйнятого церковного вчення
та богослужбової традиції Православної Церкви. Із питаннями звертайтеся
до священника монастиря.
